Одещина й Бессарабія

Бессарабія — історичний регіон між Дністром, Прутом і гирлом Дунаю площею близько 45,6 тисячі квадратних кілометрів, із яких близько 14,4 тисячі належить Україні; більша частина — це територія сучасної Молдови. Південну частину Бессарабії історично називають Буджаком (від турецького слова зі значенням «кут»). У XVI–XVIII століттях тут кочували ногайці, а після їхнього відходу оселилися болгари, гагаузи, молдовани, українці та переселенці з інших губерній імперії. 1812 року край відійшов до імперії Романових, у 1918–1940 роках належав Румунії, а 1940 року його південь і північ увійшли до складу України. Сама Одеса й землі на схід від Дністра до Бессарабії не належать — разом їх подають тому, що сьогодні це одна область і одна виноробна зона.

Одещина має найбільші в Україні площі виноградників — 40,3 тисячі гектарів на початку 2004 року. Виноградарство в Північному Причорномор'ї започаткували грецькі колонії в VI столітті до нашої ери. Особливо якісні столові вина дають Шабський піщаний масив біля Дністровського лиману, Болградський і Тарутинський райони. У Шабо від 1822 року оселилися вихідці зі швейцарського кантону Во, чиї господарства поширили в краї зразковий досвід виноградарства й виноробства. Серед сортів — Аліготе, Каберне-Совіньйон, Ркацителі, Совіньйон, Шардоне, Фетяска; з них виготовляють столові, кріплені, десертні та ігристі вина.

Кухня бессарабської частини відбиває її етнічний склад. До Національного переліку нематеріальної культурної спадщини України внесено міліну — випічку з тонкого тіста з начинкою, пов'язану з болгарськими селами (2022), культуру приготування та споживання плацинди в селах долини річки Фрумушика, поширену серед молдован і румунів (2022), культуру традиційного вівчарства Бессарабії (2023), а також біляївську рибну юшку з-над Дністра (2022). Важливий місцевий продукт — бессарабська бриндзя.

Український південь Бессарабії не слід ототожнювати з усією Бессарабією, а «одеську» міську кухню — з бессарабською сільською: це суміжні, але різні традиції.