Вергуни

Вергуни — традиційне українське хрустке печиво, приготоване зі смужок тонко розкачаного прісного тіста, обсмажених у розпеченій олії. Ця проста й водночас святкова випічка була улюбленими ласощами до чаю, а також обрядовою стравою, яку часто готували на поминки та в піст (у пісному варіанті — без яєць і молока).

Готують вергуни так: круте прісне тісто (з обов'язковим додаванням горілки, рому чи, в крайньому разі, оцту — для крихкості) тонко розкачують, ріжуть на смужки чи ромбики, у центрі кожного роблять поздовжній надріз і протягують крізь нього один кінець, утворюючи характерний перекручений «бантик» чи вузлик. Ці фігурки вкидають у гарячу олію (фритюр) і смажать до золотистого кольору й хрусткості. Готові вергуни виходять сухими, крихкими, ламкими, а не пишними — саме в цьому їхня особливість. Наприкінці їх зазвичай щедро притрушують цукровою пудрою. Вергуни схожі на печиво «хмиз» багатьох кухонь світу, але мають власну українську назву й традицію. Ця невибаглива, хрустка, знайома з дитинства ласоща — тепла частина української кулінарної спадщини, символ домашнього затишку й гостинності.